Великий тлумачний словник сучасної мови

напасливий

напа́сливий

-а, -е.

Нав'язливий, надокучливий, набридливий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. напасливий — напа́сливий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. напасливий — Агресивний; налазливий, НАПАСНИЙ, набридливий, ДОКУЧЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. напасливий — див. нав'язливий  Словник синонімів Вусика
  4. напасливий — НАПА́СЛИВИЙ, а, е, розм. 1. Який нападає або може напасти на кого-, що-небудь. Добре з полудня станули [Ворони] в лісі, з котрого перед кількома тижнями мусили були тікати перед напасливими Совами (І.  Словник української мови у 20 томах
  5. напасливий — НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин — який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев.  Словник синонімів української мови
  6. напасливий — НАПА́СЛИВИЙ, а, е. Нав’язливий, надокучливий, набридливий. Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Мирний, IV, 1955, 152); І сказав Богдан на Раді в місті Переяславі: — І султан, і хан, і шляхта — вороги напасливі (Тич., II, 1957, 310).  Словник української мови в 11 томах