напасливий

НАПА́СЛИВИЙ, а, е, розм.

1. Який нападає або може напасти на кого-, що-небудь.

Добре з полудня станули [Ворони] в лісі, з котрого перед кількома тижнями мусили були тікати перед напасливими Совами (І. Франко);

І сказав Богдан на Раді в місті Переяславі: – І султан, і хан, і шляхта – вороги напасливі (П. Тичина);

// Нав'язливий, надокучливий, набридливий.

Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Панас Мирний).

2. Жорстокий, який в'їдається в кого-небудь, любить ображати когось.

[Бавмертиха:] Такий напасливий чоловік. [Анзорге:] Міг би трохи людяніш бути (Леся Українка);

// Який прискіпується до кого-небудь або свідчить про чиюсь прискіпливість; прискіпливий.

Мені так було прикро, що в мами знову пробилося несправедливо напасливе ставлення до Тебе (І. Драч).

Значення в інших словниках

1. напасливий — напа́сливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. напасливий — Агресивний; налазливий, НАПАСНИЙ, набридливий, ДОКУЧЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. напасливий — див. нав'язливий  Словник синонімів Вусика
4. напасливий — -а, -е. Нав'язливий, надокучливий, набридливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. напасливий — НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин — який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев.  Словник синонімів української мови
6. напасливий — НАПА́СЛИВИЙ, а, е. Нав’язливий, надокучливий, набридливий. Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Мирний, IV, 1955, 152); І сказав Богдан на Раді в місті Переяславі: — І султан, і хан, і шляхта — вороги напасливі (Тич., II, 1957, 310).  Словник української мови в 11 томах