напряму

напряму́

присл., перен.

1》 Без посередників, без проміжних ланок, інстанцій.

2》 Безпосередньо, прямо.

Значення в інших словниках

1. напряму — НАПРЯМУ́, присл., розм. Без посередництва кого-, чого-небудь; прямо, безпосередньо. Співробітничати напряму, обминаючи міністерство.  Словник української мови у 20 томах