Значення в інших словниках
-
напутник —
напу́тник іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
напутник —
НАВЧИТЕЛЬ, направник, зп. наставник; (духовний) душпастир.
Словник синонімів Караванського
-
напутник —
НАПУ́ТНИК, а, ч., заст. Наставник. Саіб .. дуже розумний хлопець і вчився так добре, що незабаром став трохи не розумнішим за свого напутника і вчителя (І. Нечуй-Левицький); – Мамо, ви знаєте, хто це до нас завітав? ..
Словник української мови у 20 томах
-
напутник —
НАСТА́ВНИК (той, хто наставляє, дає напучення), МЕ́НТОР книжн. заст., ірон., НАПУ́ТНИК заст.; УЧИ́ТЕЛЬ (ВЧИ́ТЕЛЬ), МЕТР книжн. заст., ірон.
Словник синонімів української мови
-
напутник —
НАПУ́ТНИК, а, ч., заст. Наставник. Саіб був дуже розумний хлопець і вчився так добре, що незабаром став трохи не розумнішим за свого напутника і вчителя (Н.-Лев., IV, 1956, 15); — Мамо, ви знаєте, хто це до нас завітав? .. Це дочка мого найкращого напутника (Крот., Сини.., 1948, 169).
Словник української мови в 11 томах