нароблювати

наро́блювати

-юю, -юєш і наробляти, -яю, -яєш, недок., рідко, наробити, -роблю, -робиш; мн. нароблять; док., перех.

1》 Робити, створювати велику кількість чого-небудь.

|| Виготовляти що-небудь у великій кількості.

2》 тільки док. Зробити щось погане, неприємне, варте осуду; накоїти щось.

3》 у спол. зі сл. клопіт, лихо, сором, зло, шкода, неприємність і т. ін. Заподіяти те або спричинитися до того, що назване відзначеним іменником. Наробити крику.

Значення в інших словниках

1. нароблювати — наро́блювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. нароблювати — НАРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і НАРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. НАРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. наро́блять; док.,чого. 1. Робити, створювати велику кількість чого-небудь. Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня, А ми таки її найшли.  Словник української мови у 20 томах
3. нароблювати — НАРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і НАРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., рідко, НАРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. наро́блять; док., перех. 1. Робити, створювати велику кількість чого-небудь. Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня, А ми таки її найшли.  Словник української мови в 11 томах