народженик

наро́дженик

-а, ч., розм.

Людина в день її народження; іменинник.

Значення в інших словниках

1. народженик — наро́дженик іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. народженик — НАРО́ДЖЕНИК, а, ч., розм. Людина в день її іменин; іменинник.  Словник української мови у 20 томах
3. народженик — ІМЕНИ́ННИК (людина в день її народження), НАРО́ДЖЕНИК розм. Для згадки від своїх заводчан подарунок іменинникові піднесли: лампу настільну з підставкою у формі Тадж-Махала (О. Гончар)  Словник синонімів української мови
4. народженик — НАРО́ДЖЕНИК, а, ч., розм. Людина в день її народження; іменинник.  Словник української мови в 11 томах