населений

насе́лений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до населити.

2》 у знач. прикм. У якому живуть люди. Населений пункт.

Значення в інших словниках

1. населений — насе́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. населений — [населеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. населений — Залюднений  Словник чужослів Павло Штепа
4. населений — НАСЕ́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до насели́ти. Усі підходящі для життя планети обов'язково населені (з наук.-попул. літ.); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. населений — Насе́лений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. населений — НАСЕ́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до насели́ти. Країна, порівняно слабо населена, але з розвинутими засобами сполучення (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 355); *Образно.  Словник української мови в 11 томах