Великий тлумачний словник сучасної мови

насмішкуватий

насмі́шкуватий

-а, -е.

1》 Який любить насміхатися, глузувати; схильний до насмішок.

2》 Який містить, виражає, виявляє насмішку.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. насмішкуватий — насмі́шкуватий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. насмішкуватий — Глузливий, посмішкуватий, смішкуватий, с. глумливий; (тонко) іронічний; (уїдливо) саркастичний; (злобно) сардонічний.  Словник синонімів Караванського
  3. насмішкуватий — Висмішкуватий, висмішик, глузій, глумильник, кепкувальник, насміхайленко, насміхайло, насмішливий, насмішник, пересміх, пересміхайло, пересмішкуватий, пересмішник, підсмішкуватий, підсмішливий, підсмішник, просмішник  Словник синонімів Вусика
  4. насмішкуватий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ, а, е. 1. Який любить насміхатися, глузувати; схильний до насмішок. Маруся .. була проворна, жвава, навіть весела й трохи насмішкувата (І. Нечуй-Левицький); Навіть насмішкуватий Ван Лун не відгукнувся яким-небудь жартом (В.  Словник української мови у 20 томах
  5. насмішкуватий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в'їдливої іронії). Маруся..  Словник синонімів української мови
  6. насмішкуватий — Насмі́шкуватий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. насмішкуватий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ, а, е. 1. Який любить насміхатися, глузувати; схильний до насмішок. Маруся.. була проворна, жвава, навіть весела й трохи насмішкувата (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  8. насмішкуватий — Насмішкуватий, -а, -е Насмѣшливый. Чуб. І. 269.  Словник української мови Грінченка