насмішкуватий

НАСМІ́ШКУВАТИЙ, а, е.

1. Який любить насміхатися, глузувати; схильний до насмішок.

Маруся .. була проворна, жвава, навіть весела й трохи насмішкувата (І. Нечуй-Левицький);

Навіть насмішкуватий Ван Лун не відгукнувся яким-небудь жартом (В. Владко);

Від радості Сашко забув про насмішкуватих ланкових і про свій злощасний запис у щоденнику (І. Багмут);

Він з цікавістю придивлявся до побратимів, мовчки прислухався до розмов і, певно, заздрив їм, безтурботним, насмішкуватим (Р. Іваничук);

Хотілось би ближче познайомитися з цим дівчам, хоч я і знаю вже, які вони, ці молодесенькі, насмішкуваті, самолюбні й колючі (І. Жиленко).

2. Який містить у собі, виражає, виявляє насмішку.

Він у розмову не втручався, .. раз за разом поглядав на неї прищуреними насмішкуватими очима (С. Васильченко);

Кметь здригнув. В Митьчинім голосі йому почулось щось насмішкувате (М. Хвильовий);

Зіна насмішкуватим тоном заявить, що наше домовлення ніщо інше, як звичайна її примха (У. Самчук);

Палій помітив в очах декотрих старих козаків насмішкуваті іскорки (В. Малик);

У свідомості зненацька пролунав насмішкуватий голос шефа: “Хоч сажотрусом переодягайся, а інформацію добудь” (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. насмішкуватий — насмі́шкуватий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. насмішкуватий — Глузливий, посмішкуватий, смішкуватий, с. глумливий; (тонко) іронічний; (уїдливо) саркастичний; (злобно) сардонічний.  Словник синонімів Караванського
3. насмішкуватий — Висмішкуватий, висмішик, глузій, глумильник, кепкувальник, насміхайленко, насміхайло, насмішливий, насмішник, пересміх, пересміхайло, пересмішкуватий, пересмішник, підсмішкуватий, підсмішливий, підсмішник, просмішник  Словник синонімів Вусика
4. насмішкуватий — -а, -е. 1》 Який любить насміхатися, глузувати; схильний до насмішок. 2》 Який містить, виражає, виявляє насмішку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. насмішкуватий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в'їдливої іронії). Маруся..  Словник синонімів української мови
6. насмішкуватий — Насмі́шкуватий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. насмішкуватий — НАСМІ́ШКУВАТИЙ, а, е. 1. Який любить насміхатися, глузувати; схильний до насмішок. Маруся.. була проворна, жвава, навіть весела й трохи насмішкувата (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. насмішкуватий — Насмішкуватий, -а, -е Насмѣшливый. Чуб. І. 269.  Словник української мови Грінченка