насмішкувато
НАСМІ́ШКУВАТО.
Присл. до насмі́шкуватий.
Економ з підозрінням, насмішкувато дивиться по черзі то на панну, то на Петруню (С. Васильченко);
Він [Панаєв] високого росту, узький, рівний, весь час не то ласкаво, не то насмішкувато посміхається (В. Винниченко);
Я примружую очі. Я дивлюсь на неї насмішкувато (В. Домонтович);
– Вітаю, вітаю вас, товаришу Залужний! – ще здалеку заговорив він якось насмішкувато (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)