насмішкуватість
НАСМІ́ШКУВАТІСТЬ, тості, ж.
Властивість за знач. насмі́шкуватий 2.
Ватя вийшла в прихожу і переглянулась з матір'ю. В її очах виявлялась насмішкуватість (І. Нечуй-Левицький);
В її дзвінкому молодому голосі чулася майже одверта насмішкуватість (Л. Первомайський);
Коли зустрівся мені погляд великих Клементининих очей, здавалося, стривожених і трохи розгублених, то не знайшов у собі ні злості, ні насмішкуватості (П. Загребельний);
Штукенгайзен дивився на нього з фоторепродукції з зацікавленням, хоч і з деякою грайливою насмішкуватістю (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)