Значення в інших словниках
-
наставниця —
наста́вниця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
наставниця —
НАСТА́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до наста́вник 1. Вона з'явилася в домі військового писаря ще за життя господині як наставниця дітей (П. Панч); Хоч не хотіла того Клара, але вона мимоволі стала його наставницею (М.
Словник української мови у 20 томах
-
наставниця —
НАСТА́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до наста́вник 1. Вона з’явилася в домі військового писаря ще за життя господині як наставниця дітей (Панч, Гомон. Україна, 1954, 91); Хоч не хотіла того Клара, але вона мимоволі стала його наставницею (Руд., Остання шабля, 1959, 496).
Словник української мови в 11 томах
-
наставниця —
Наставниця, -ці ж. Надсмотрщица надъ работницами. А в нашої наставниці рябая спідниця, тоді ж вона нас пускає, як зійде зірниця. (Пѣсня полольщицъ) Грин. III. 128.
Словник української мови Грінченка