наставниця
НАСТА́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до наста́вник 1.
Вона з’явилася в домі військового писаря ще за життя господині як наставниця дітей (Панч, Гомон. Україна, 1954, 91);
Хоч не хотіла того Клара, але вона мимоволі стала його наставницею (Руд., Остання шабля, 1959, 496).
Словник української мови (СУМ-11)