наставниця
НАСТА́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до наста́вник 1.
Вона з’явилася в домі військового писаря ще за життя господині як наставниця дітей (Панч, Гомон. Україна, 1954, 91);
Хоч не хотіла того Клара, але вона мимоволі стала його наставницею (Руд., Остання шабля, 1959, 496).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наставниця — наста́вниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- наставниця — -і. Жін. до наставник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- наставниця — НАСТА́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до наста́вник 1. Вона з'явилася в домі військового писаря ще за життя господині як наставниця дітей (П. Панч); Хоч не хотіла того Клара, але вона мимоволі стала його наставницею (М. Словник української мови у 20 томах
- наставниця — Наставниця, -ці ж. Надсмотрщица надъ работницами. А в нашої наставниці рябая спідниця, тоді ж вона нас пускає, як зійде зірниця. (Пѣсня полольщицъ) Грин. III. 128. Словник української мови Грінченка