наставниця
НАСТА́ВНИЦЯ, і, ж.
Жін. до наста́вник 1.
Вона з'явилася в домі військового писаря ще за життя господині як наставниця дітей (П. Панч);
Хоч не хотіла того Клара, але вона мимоволі стала його наставницею (М. Руденко);
Наставниця запропонувала дітям ввійти в течію тих казок, що нам подобалися, ввійти в образи, які кожному були близькі й рідні. (О. Бердник);
Особливо наполегливо наша дорога наставниця переконувала нас, щоб ми зреклися огидної, розпусної звички до “місячних танців” (Ю. Лісняк, пер. з тв. К. Чапека).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наставниця — наста́вниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- наставниця — -і. Жін. до наставник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- наставниця — НАСТА́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до наста́вник 1. Вона з’явилася в домі військового писаря ще за життя господині як наставниця дітей (Панч, Гомон. Україна, 1954, 91); Хоч не хотіла того Клара, але вона мимоволі стала його наставницею (Руд., Остання шабля, 1959, 496). Словник української мови в 11 томах
- наставниця — Наставниця, -ці ж. Надсмотрщица надъ работницами. А в нашої наставниці рябая спідниця, тоді ж вона нас пускає, як зійде зірниця. (Пѣсня полольщицъ) Грин. III. 128. Словник української мови Грінченка