наставниця
НАСТА́ВНИЦЯ, і, ж.
Жін. до наста́вник 1.
Вона з'явилася в домі військового писаря ще за життя господині як наставниця дітей (П. Панч);
Хоч не хотіла того Клара, але вона мимоволі стала його наставницею (М. Руденко);
Наставниця запропонувала дітям ввійти в течію тих казок, що нам подобалися, ввійти в образи, які кожному були близькі й рідні. (О. Бердник);
Особливо наполегливо наша дорога наставниця переконувала нас, щоб ми зреклися огидної, розпусної звички до “місячних танців” (Ю. Лісняк, пер. з тв. К. Чапека).
Словник української мови (СУМ-20)