наставницький
НАСТА́ВНИЦЬКИЙ, а, е.
Який містить у собі вказівки або поради діяти певним чином.
Йому важливо було дотягти якось до кінця уроку, щоб Сашко, бува, ще не задав якогось закарлючистого запитання й не обернув його наставницьку проповідь на легковажну дискусію (С. Добровольський);
Керівничка обмежувалась лише наставницькою розмовою на виховній годині (Любко Дереш);
// Власт. начальникові; повчальний.
– Ви розумієте мене? – звернувся [Ауер] до неї наставницьким тоном (А. Хижняк);
Полковник ще розмовляв з начальником штабу, батькiвським, наставницьким тоном щось розтлумачував (Р. Андріяшик);
– Якщо приймеш хрест од папи Бенедикта, – тихим наставницьким голосом проказав Свенельд, – імператор Оттон Другий захистить тебе від усіх недругів (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)