національний

націона́льний

-а, -е.

1》 Стос. до нації, національності, пов'язаний з їхньою суспільно-політичною діяльністю.

2》 Власт. певній нації, національності; який відображає їхні характер, особливості.

|| у знач. ім. національне, -ного, с. Те, що виражає характерні особливості якої-небудь нації.

3》 Державний, який належить даній країні або стосується її народу.

Національна асамблея — назва парламенту в деяких країнах.

Національна валюта — а) грошова одиниця країни; б) валюта, що випускається державою (центральним банком країни).

Національна гвардія — відбірні війська, підпорядковані главі держави (президенту).

Національна грошова система — способи і форми випуску грошей та організації грошового обігу в країні.

Національний дохід — частина сукупного продукту, яка залишається після заміщення спожитих засобів виробництва.

Національний парк — заповідна територія, яка відкрита для відвідування і має характерні або унікальні особливості природи даного географічного або національного району.

Національний продукт — вартість, грошовий вираз обсягу продукції, виробленої у народному господарстві країни протягом року.

4》 Стос. до окремої, нечисленної національності. Національна область.

Національна меншість (меншина) — національність, яка за чисельністю становить меншість порівняно з основною масою населення країни.

Значення в інших словниках

1. національний — націона́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. національний — (прибуток) загальнонаціональний, державний; (референдум) всенародній; (одяг) народній; (район) СОВ. етнічний, г. меншинний, меншостевий.  Словник синонімів Караванського
3. національний — [нац'іонал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. національний — Народний  Словник чужослів Павло Штепа
5. національний — НАЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до нації, національності, пов'язаний з їх суспільно-політичною діяльністю. – Тамошні духовні, бач, як міцно тримають зв'язок із народом.  Словник української мови у 20 томах
6. національний — Націона́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. національний — НАЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до нації, національності, пов’язаний з їх суспільно-політичною діяльністю. Мудра ленінська національна політика возз’єднала нас у державу, про яку мріяли віками, і за це йшли на смерть кращі сини України (Панч, В дорозі...  Словник української мови в 11 томах
8. національний — Національний, -а, -е Національный. Наші вельможні предки... не вхопили своєї національної тропи. К. ХП. 116. Се вже був не кобзарь, а національний пророк. К. ХП. 115. Національний гимн. К. Бай. 158. Національний убір. Левиц. Пов. 202.  Словник української мови Грінченка