національний

(прибуток) загальнонаціональний, державний; (референдум) всенародній; (одяг) народній; (район) СОВ. етнічний, г. меншинний, меншостевий.

Значення в інших словниках

1. національний — націона́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. національний — [нац'іонал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. національний — -а, -е. 1》 Стос. до нації, національності, пов'язаний з їхньою суспільно-політичною діяльністю. 2》 Власт. певній нації, національності; який відображає їхні характер, особливості. || у знач. ім. національне, -ного...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. національний — Народний  Словник чужослів Павло Штепа
5. національний — НАЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до нації, національності, пов'язаний з їх суспільно-політичною діяльністю. – Тамошні духовні, бач, як міцно тримають зв'язок із народом.  Словник української мови у 20 томах
6. національний — Націона́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. національний — НАЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до нації, національності, пов’язаний з їх суспільно-політичною діяльністю. Мудра ленінська національна політика возз’єднала нас у державу, про яку мріяли віками, і за це йшли на смерть кращі сини України (Панч, В дорозі...  Словник української мови в 11 томах
8. національний — Національний, -а, -е Національный. Наші вельможні предки... не вхопили своєї національної тропи. К. ХП. 116. Се вже був не кобзарь, а національний пророк. К. ХП. 115. Національний гимн. К. Бай. 158. Національний убір. Левиц. Пов. 202.  Словник української мови Грінченка