національний
НАЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до нації, національності, пов'язаний з їх суспільно-політичною діяльністю.
– Тамошні духовні, бач, як міцно тримають зв'язок із народом. Священики, ченці організують гайдамацькі ватаги озброюють, підкріплюють на дусі, підводять могутні національні ричаги (Г. Хоткевич);
А діди? Яка доля судилася їм у світі визиску, національного пониження багатоликого соціального гніту? (В. Стефаник).
2. Власт. певній нації, національності; який відображає їх характер, особливості.
Віктор був у національному грузинському одязі, який дуже йому личив (О. Донченко);
Вважалася [родина Косачів] зразком чемності та гостинності, вогнищем, до якого тягнулися всі, кому дорогі були національні традиції (М. Олійник);
// у знач. ім. націона́льне, ного, с. Те, що виражає характерні особливості якої-небудь нації.
3. Державний, який належить даній країні або стосується її народу.
– Здається, він [Гальванеску] почесний член національної сільськогосподарської академії у Бухаресті (Ю. Смолич);
Національна економіка.
4. Стос. до окремої, нечисленної національності.
Національна область.
Словник української мови (СУМ-20)