наємець нає́мець -мця, ч., зах. Найманий працівник, зокрема доглядач худоби. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках наємець — Нає́мець, -є́мця; -є́мці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.) наємець — Нає́мець, -мця м. Наемникъ, въ частности — наемный рабочій у собственника полонини, присматривающій за скотомъ. Шух. І. 189. см. найомець. Словник української мови Грінченка