Великий тлумачний словник сучасної мови

небалакучий

небалаку́чий

-а, -е.

Який не любить багато розмовляти, неохоче вступає в розмову, не розмовляє в даний момент; мовчазний.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. небалакучий — небалаку́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. небалакучий — див. МОВЧАЗНИЙ; о. скупий на слово <�слова>.  Словник синонімів Караванського
  3. небалакучий — див. мовчазний  Словник синонімів Вусика
  4. небалакучий — НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який не любить багато говорити; неговіркий. Новий товариш був, як видно, небалакучий, дивився спідлоба (О. Донченко); – Підійду до нивки, простягну руку і чую: від неї тепліший дух іде, аніж від інших...  Словник української мови у 20 томах
  5. небалакучий — МОВЧАЗНИ́Й (який не любить багато говорити, схильний мовчати), МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МАЛОМО́ВНИЙ, МАЛОГОВІРКИ́Й, НЕГОВІРКИ́Й, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, МОВЧКУВА́ТИЙ розм., МОВЧУ́ЩИЙ розм., НЕГОВОРЮ́ЧИЙ розм., НЕБАЛАЧКИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
  6. небалакучий — НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який не любить багато розмовляти, неохоче вступає в розмову, не розмовляє в даний момент; мовчазний. Новий товариш був, як видно, небалакучий, дивився спідлоба (Донч., V, 1957, 166); Як обідати сіли, були вже всі трохи засмучені та небалакучі (Головко, II, 1957, 424).  Словник української мови в 11 томах