небалакучий

НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, а, е.

Який не любить багато говорити; неговіркий.

Новий товариш був, як видно, небалакучий, дивився спідлоба (О. Донченко);

– Підійду до нивки, простягну руку і чую: від неї тепліший дух іде, аніж від інших, – розійшовся нині небалакучий рибалка. – Невже тепліший? – дивується і підсмі.ється Руденко (М. Стельмах);

// Який мовчить, не вступає в розмову; мовчазний.

Як обідати сіли, були вже всі трохи засмучені та небалакучі (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. небалакучий — небалаку́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. небалакучий — див. МОВЧАЗНИЙ; о. скупий на слово <�слова>.  Словник синонімів Караванського
3. небалакучий — див. мовчазний  Словник синонімів Вусика
4. небалакучий — -а, -е. Який не любить багато розмовляти, неохоче вступає в розмову, не розмовляє в даний момент; мовчазний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. небалакучий — МОВЧАЗНИ́Й (який не любить багато говорити, схильний мовчати), МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МАЛОМО́ВНИЙ, МАЛОГОВІРКИ́Й, НЕГОВІРКИ́Й, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, МОВЧКУВА́ТИЙ розм., МОВЧУ́ЩИЙ розм., НЕГОВОРЮ́ЧИЙ розм., НЕБАЛАЧКИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
6. небалакучий — НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, а, е. Який не любить багато розмовляти, неохоче вступає в розмову, не розмовляє в даний момент; мовчазний. Новий товариш був, як видно, небалакучий, дивився спідлоба (Донч., V, 1957, 166); Як обідати сіли, були вже всі трохи засмучені та небалакучі (Головко, II, 1957, 424).  Словник української мови в 11 томах