небезмежний

небезме́жний

-а, -е.

Який має якісь межі, який чим-небудь обмежений.

Значення в інших словниках

1. небезмежний — небезме́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. небезмежний — НЕБЕЗМЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який має певні межі, який-небудь край, кінець і т. ін. Небезмежні обрії. 2. перен. Не досить сильний, глибокий у своєму виявленні (про почуття, властивість і т. ін.). НЕбезмежне кохання; Небезмежна доброта.  Словник української мови у 20 томах