небезмежний

НЕБЕЗМЕ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який має певні межі, який-небудь край, кінець і т. ін.

Небезмежні обрії.

2. перен. Не досить сильний, глибокий у своєму виявленні (про почуття, властивість і т. ін.).

НЕбезмежне кохання;

Небезмежна доброта.

Значення в інших словниках

1. небезмежний — небезме́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. небезмежний — -а, -е. Який має якісь межі, який чим-небудь обмежений.  Великий тлумачний словник сучасної мови