неговіркий

неговірки́й

-а, -е.

Який не любить поговорити, неохочий до розмов (про вдачу, характер); небалакучий, мовчазний.

|| Який не бажає розмовляти в певний час, період, за певних обставин.

Значення в інших словниках

1. неговіркий — неговірки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неговіркий — див. МОВЧАЗНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. неговіркий — див. мовчазний; похмурий  Словник синонімів Вусика
4. неговіркий — НЕГОВІРКИ́Й, а́, е́. Який не любить говорити, неохочий до розмов (про вдачу, характер); небалакучий, мовчазний. – Геть батькова вдача! – думала Іваниха.  Словник української мови у 20 томах
5. неговіркий — МОВЧАЗНИ́Й (який не любить багато говорити, схильний мовчати), МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МАЛОМО́ВНИЙ, МАЛОГОВІРКИ́Й, НЕГОВІРКИ́Й, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, МОВЧКУВА́ТИЙ розм., МОВЧУ́ЩИЙ розм., НЕГОВОРЮ́ЧИЙ розм., НЕБАЛАЧКИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
6. неговіркий — НЕГОВІРКИ́Й, а́, е́. Який не любить поговорити, неохочий до розмов (про вдачу, характер); небалакучий, мовчазний. — Геть батькова вдача! — думала Іваниха. — Як той було, небіжчик, усе такий неговіркий та сумний, так і Корній (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. неговіркий — Неговірки́й, -а́, -е́ Неразговорчивый.  Словник української мови Грінченка