неговіркий

НЕГОВІРКИ́Й, а́, е́.

Який не любить говорити, неохочий до розмов (про вдачу, характер); небалакучий, мовчазний.

– Геть батькова вдача! – думала Іваниха. – Як той було, небіжчик, усе такий неговіркий та сумний, так і Корній (Леся Українка);

Дорогою неговіркий Тиміш чомусь розбалакався, намагався прогнозувати, коли прийдуть наші й як то воно буде! (Ю. Мушкетик);

// Який не бажає розмовляти в певний час, період, при певних обставинах.

Пішов панич, і Параска цілий вечір була неговірка, невесела (Панас Мирний);

– щось ви сьогодні неговіркий. – Наговоривсь із слідчим (Василь Шевчук).

Значення в інших словниках

1. неговіркий — неговірки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неговіркий — див. МОВЧАЗНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. неговіркий — див. мовчазний; похмурий  Словник синонімів Вусика
4. неговіркий — -а, -е. Який не любить поговорити, неохочий до розмов (про вдачу, характер); небалакучий, мовчазний. || Який не бажає розмовляти в певний час, період, за певних обставин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. неговіркий — МОВЧАЗНИ́Й (який не любить багато говорити, схильний мовчати), МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МАЛОМО́ВНИЙ, МАЛОГОВІРКИ́Й, НЕГОВІРКИ́Й, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, МОВЧКУВА́ТИЙ розм., МОВЧУ́ЩИЙ розм., НЕГОВОРЮ́ЧИЙ розм., НЕБАЛАЧКИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
6. неговіркий — НЕГОВІРКИ́Й, а́, е́. Який не любить поговорити, неохочий до розмов (про вдачу, характер); небалакучий, мовчазний. — Геть батькова вдача! — думала Іваниха. — Як той було, небіжчик, усе такий неговіркий та сумний, так і Корній (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. неговіркий — Неговірки́й, -а́, -е́ Неразговорчивый.  Словник української мови Грінченка