недобиток

недо́биток

-тка, ч.

1》 Той, хто не добитий, не замучений остаточно.

2》 тільки мн. Недобиті частини ворога, залишки війська після поразки.

3》 перев. мн., зневажл. Незнищені залишки ворожих угруповань, організацій, класів і т. ін.

4》 рідко. Уживається як лайливе слово.

Значення в інших словниках

1. недобиток — недо́биток іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. недобиток — НЕДО́БИТОК, тка, ч. 1. Той, хто не добитий, не замучений остаточно. Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак Про сю криницю москалеву (Т. Шевченко); – Ой лишечко! .. – кричав недобиток. – Ой рятуйте!.. (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. недобиток — Недо́биток, -тка; -битки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. недобиток — НЕДО́БИТОК, тка, ч. 1. Той, хто не добитий, не замучений остаточно. Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак (Шевч., II, 1963, 267); — Ой лишечко!.. — кричав недобиток. — Ой рятуйте!.. (Мирний, II, 1954, 131). 2. тільки мн.  Словник української мови в 11 томах
5. недобиток — Недобиток, -тка м. 1) Не совсѣмъ добитый, не совсѣмъ замученный. Старий недобиток, варнак. Шевч. 2) мн. Остатки (войска послѣ пораженія).  Словник української мови Грінченка