незагнузданий

незагну́зданий

-а, -е.

1》 Який не має вудил у роті (про коня).

2》 перен. Якого не можна нічим стримати, приборкати.

Значення в інших словниках

1. незагнузданий — незагну́зданий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незагнузданий — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. незагнузданий — НЕЗАГНУ́ЗДАНИЙ, а, е. 1. Який не має вудил в роті (про коня). Хвацько, немовби справжній вершник, сидів Сашко на незагнузданому коні (Л. Юхвід). 2. перен. Якого не можна нічим стримати, приборкати.  Словник української мови у 20 томах
4. незагнузданий — НЕЗАГНУ́ЗДАНИЙ, а, е. 1. Який не має вудил в роті (про коня). Хвацько, немовби справжній вершник, сидів Сашко на незагнузданому коні (Юхвід, Оля, 1959, 16). 2. перен. Якого не можна нічим стримати, приборкати.  Словник української мови в 11 томах
5. незагнузданий — Незагнузданий, -а, -е = незанузданий.  Словник української мови Грінченка