незрячий

незря́чий

-а, -е.

1》 Позбавлений здатності бачити; сліпий.

|| Який свідчить про те, що хтось не бачить.

|| у знач. ім. незрячий, чого. ч.; незряча, -чої, ж. Сліпа людина.

2》 перен. Який не розуміє, не помічає того, що відбувається.

Значення в інших словниках

1. незрячий — (який не бачить) сліпий, невидючий, темний.  Словник синонімів Полюги
2. незрячий — незря́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. незрячий — див. сліпий  Словник синонімів Вусика
4. незрячий — НЕЗРЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Позбавлений здатності бачити; сліпий, невидючий, невидющий. [Передерій (намацуючи ціпком дорогу, йде праворуч):] О, доле, доле! Для чого ж мені Незрячому ти серце розпалила?.. (І.  Словник української мови у 20 томах
5. незрячий — СЛІПИ́Й (про людину, тварину або очі — який не бачить через пошкодження зору), НЕЗРЯ́ЧИЙ, НЕВИДЮ́ЧИЙ (НЕВИДЮ́ЩИЙ), ТЕ́МНИЙ (про людину); СЛІПОНАРО́ДЖЕНИЙ, СЛІПОРО́ДИЙ розм., СЛІПОРО́ДНИЙ розм., СЛІПОРОЖДЕ́ННИЙ заст., книжн.  Словник синонімів української мови
6. незрячий — Незря́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. незрячий — НЕЗРЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Позбавлений здатності бачити; сліпий. [Передерій (намацуючи ціпком дорогу, йде праворуч):] О, доле, доле! Для чого ж мені Незрячому ти серце розпалила?.. (Коч.  Словник української мови в 11 томах
8. незрячий — Незря́чий, -а, -е Слѣпой, невидящій; невѣжественный. Знову шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв. Шевч. 211.  Словник української мови Грінченка