Значення в інших словниках
-
незрячий —
(який не бачить) сліпий, невидючий, темний.
Словник синонімів Полюги
-
незрячий —
незря́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
незрячий —
-а, -е. 1》 Позбавлений здатності бачити; сліпий. || Який свідчить про те, що хтось не бачить. || у знач. ім. незрячий, чого. ч.; незряча, -чої, ж. Сліпа людина. 2》 перен. Який не розуміє, не помічає того, що відбувається.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
незрячий —
НЕЗРЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Позбавлений здатності бачити; сліпий, невидючий, невидющий. [Передерій (намацуючи ціпком дорогу, йде праворуч):] О, доле, доле! Для чого ж мені Незрячому ти серце розпалила?.. (І.
Словник української мови у 20 томах
-
незрячий —
СЛІПИ́Й (про людину, тварину або очі — який не бачить через пошкодження зору), НЕЗРЯ́ЧИЙ, НЕВИДЮ́ЧИЙ (НЕВИДЮ́ЩИЙ), ТЕ́МНИЙ (про людину); СЛІПОНАРО́ДЖЕНИЙ, СЛІПОРО́ДИЙ розм., СЛІПОРО́ДНИЙ розм., СЛІПОРОЖДЕ́ННИЙ заст., книжн.
Словник синонімів української мови
-
незрячий —
Незря́чий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
незрячий —
НЕЗРЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Позбавлений здатності бачити; сліпий. [Передерій (намацуючи ціпком дорогу, йде праворуч):] О, доле, доле! Для чого ж мені Незрячому ти серце розпалила?.. (Коч.
Словник української мови в 11 томах
-
незрячий —
Незря́чий, -а, -е Слѣпой, невидящій; невѣжественный. Знову шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв. Шевч. 211.
Словник української мови Грінченка