несхибний

несхи́бний

-а, -е.

1》 Який виявляє твердість, стійкість; непохитний.

|| Який свідчить про чию-небудь твердість, стійкість; власт. такій людині.

2》 Який твердо установився, не може бути порушений; непорушний.

3》 Точний, правильний, безпомилковий.

Значення в інших словниках

1. несхибний — несхи́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. несхибний — див. безпомилковий; правильний  Словник синонімів Вусика
3. несхибний — НЕСХИ́БНИЙ, а, е. 1. Який виявляє твердість, стійкість; непохитний. Крокують воїни несхибні, І всюди – квіти на путі (І. Муратов); // Який свідчить про чию-небудь твердість, стійкість; власт. такій людині.  Словник української мови у 20 томах
4. несхибний — БЕЗПОМИЛКО́ВИЙ (який не має в собі помилок, який робиться без помилок), НЕПОХИ́БНИЙ рідше, НЕПОМИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕХИ́БНИЙ рідше; НЕСХИ́БНИЙ (який робиться без помилок; про органи чуття — який точно сприймає що-небудь); НЕПОГРІШИ́МИЙ, НЕПОГРІ́ШНИЙ...  Словник синонімів української мови
5. несхибний — НЕСХИ́БНИЙ, а, е. 1. Який виявляє твердість, стійкість; непохитний. Крокують воїни несхибні, І всюди — квіти на путі (Мур., Широка дорога, 1950, 86); // Який свідчить про чию-небудь твердість, стійкість; власт. такій людині.  Словник української мови в 11 томах