несхибний

НЕСХИ́БНИЙ, а, е.

1. Який виявляє твердість, стійкість; непохитний.

Крокують воїни несхибні, І всюди — квіти на путі (Мур., Широка дорога, 1950, 86);

// Який свідчить про чию-небудь твердість, стійкість; власт. такій людині.

Є воля несхибна в твоєму дерзанні, У вірному слові, у вічнім труді (Стельмах, Жито.., 1954, 28);

Шевченко є взірцем самовідданого, несхибного служіння народові, з надр якого він вийшов (Рад. Укр., 12.VІ 1963, 2).

2. Який твердо установився, не може бути порушений; непорушний.

Я сто літ проживу. Є в цій вірі несхибна основа (Криж., Під зорями.., 1950, 26);

Прославте, всі земні поети, Всесилу міць його [Жовтня] руки! Мов путь космічної ракети, Несхибна путь його в віки (Рильський, Зграя.., 1960, 8).

3. Точний, правильний, безпомилковий.

Удар був несхибний. Твердий, немов каменюка, Юджінів кулак різонув по гострій щелепі людину (Загреб., Європа 45, 1959, 69);

— Несхибний зір, — підтвердити я можу, — в навідника, у цього моряка (Гонч., Вибр., 1959, 378).

Значення в інших словниках

1. несхибний — несхи́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. несхибний — див. безпомилковий; правильний  Словник синонімів Вусика
3. несхибний — -а, -е. 1》 Який виявляє твердість, стійкість; непохитний. || Який свідчить про чию-небудь твердість, стійкість; власт. такій людині. 2》 Який твердо установився, не може бути порушений; непорушний. 3》 Точний, правильний, безпомилковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. несхибний — НЕСХИ́БНИЙ, а, е. 1. Який виявляє твердість, стійкість; непохитний. Крокують воїни несхибні, І всюди – квіти на путі (І. Муратов); // Який свідчить про чию-небудь твердість, стійкість; власт. такій людині.  Словник української мови у 20 томах
5. несхибний — БЕЗПОМИЛКО́ВИЙ (який не має в собі помилок, який робиться без помилок), НЕПОХИ́БНИЙ рідше, НЕПОМИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕХИ́БНИЙ рідше; НЕСХИ́БНИЙ (який робиться без помилок; про органи чуття — який точно сприймає що-небудь); НЕПОГРІШИ́МИЙ, НЕПОГРІ́ШНИЙ...  Словник синонімів української мови