неустанний

неуста́нний

-а, -е.

Який триває постійно, без перерви; неослабний.

Значення в інших словниках

1. неустанний — неуста́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неустанний — НЕУСТА́ННИЙ, а, е. Який триває постійно, без перерви; невпинний, ненастанний. Літня та осіння доба неустанної праці минула... Хліб помолочений, солома в ожередах (Л. Яновська).  Словник української мови у 20 томах
3. неустанний — НЕУСТА́ННИЙ, а, е. Який триває постійно, без перерви; неослабний. Літня та осіння доба неустанної праці минула… Хліб помолочений, солома в ожередах (Л.Янов.,І,1959, 51).  Словник української мови в 11 томах