Значення в інших словниках
-
нянько —
ня́нько іменник чоловічого роду, істота діал.
Орфографічний словник української мови
-
нянько —
НЯ́НЬКО, а, ч., діал. Тато. Почав Іванко казати своєму нянькові: – Я, няньку, йду світа пізнати (А. Калин); Багач мав два сини. Старший поводив себе добре і слухав нянька. За те отець його оженив добре (з казки).
Словник української мови у 20 томах
-
нянько —
БА́ТЬКО (чоловік стосовно своїх дітей), ТА́ТО розм., БА́ТЯ розм. рідко, ОТЕ́ЦЬ уроч., діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬКО діал.; ПАНОТЕ́ЦЬ заст. (з повагою). Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (О.
Словник синонімів української мови
-
нянько —
НЯ́НЬКО, а, ч., діал. Тато. Почав Іванко казати своєму нянькові: — Я, няньку, йду світа пізнати (Калин, Закарп. казки, 1955, 12); Багач мав два сини. Старший поводив себе добре і слухав нянька. За те отець його оженив добре (Казки Верховини, 1968, 73).
Словник української мови в 11 томах
-
нянько —
Ня́нько, -ка м. = няньо. Поколь била'м в свого нянька, коровачки'м пасла. Гол. II. 444.
Словник української мови Грінченка