нянько
НЯ́НЬКО, а, ч., діал. Тато.
Почав Іванко казати своєму нянькові: — Я, няньку, йду світа пізнати (Калин, Закарп. казки, 1955, 12);
Багач мав два сини. Старший поводив себе добре і слухав нянька. За те отець його оженив добре (Казки Верховини, 1968, 73).
Словник української мови (СУМ-11)