обвикати
обвика́ти
-аю, -аєш, недок., обвикнути і обвикти, -кну, -кнеш, док.
1》 до кого – чого і без додатка. Призвичаюватися до незнайомого місця, середовища і т. ін.; оббуватися, освоюватися.
|| Позбуватися почуття остраху, боязні; переставати боятися.
2》 перев. з інфін. Набувати певних навичок, досвіду (у праці і т. ін.); призвичаюватися.
Великий тлумачний словник сучасної української мови