обвикатися

обвика́тися

-аюся, -аєшся, недок., обвикнутися і обвиктися, -кнуся, -кнешся, док.

1》 з чим і без додатка. Призвичаюватися до незнайомого місця, середовища і т. ін.; оббуватися, освоюватися.

|| Позбуватися почуття остраху, боязні; переставати боятися.

2》 Набувати певних навичок, досвіду (у праці і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. обвикатися — обвика́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обвикатися — ОБВИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБВИ́КНУТИСЯ, ОБВИ́КТИСЯ, кнуся, кнешся, док., розм. 1. з чим і без дод. Призвичаюватися до незнайомого місця, середовища і т. ін.; оббуватися, освоюватися.  Словник української мови у 20 томах
3. обвикатися — ЗВИ́КНУТИ до кого-чого і з інфін. (повністю пристосуватися до кого-, чого-небудь, вважати щось звичайним, звичним), ЗВИ́КТИ, ЗВИ́КНУТИСЯ з ким, рідше до кого-чого, ЗВИ́КТИСЯ з ким-чим, рідше до кого-чого, ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ до кого-чого і без додатка...  Словник синонімів української мови
4. обвикатися — ОБВИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБВИ́КНУТИСЯ і ОБВИ́КТИСЯ, кнуся, кнешся, док. 1. з чим і без додатка. Призвичаюватися до незнайомого місця, середовища і т. ін.; оббуватися, освоюватися.  Словник української мови в 11 томах