обвиклий
обви́клий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до обвикнути, обвикти.
|| у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиобви́клий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до обвикнути, обвикти.
|| у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної української мови