1. Великий тлумачний словник сучасної мови

обвиклий

обви́клий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до обвикнути, обвикти.

|| у знач. прикм.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвиклий — обви́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обвиклий — [обвиклией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  3. обвиклий — ОБВИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обви́кнути, обви́кти. Обвиклі в темряві очі обминали кожен корч (К. Гордієнко). Словник української мови у 20 томах
  4. обвиклий — ОБВИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обви́кнути, обви́кти. Обвиклі в темряві очі обминали кожен корч (Горд., Вірність, 1943, 30). Словник української мови в 11 томах