1. Словник української мови в 11 томах

обвиклий

ОБВИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обви́кнути, обви́кти.

Обвиклі в темряві очі обминали кожен корч (Горд., Вірність, 1943, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвиклий — обви́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обвиклий — [обвиклией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  3. обвиклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обвикнути, обвикти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обвиклий — ОБВИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обви́кнути, обви́кти. Обвиклі в темряві очі обминали кожен корч (К. Гордієнко). Словник української мови у 20 томах