обвикатися
ОБВИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБВИ́КНУТИСЯ і ОБВИ́КТИСЯ, кнуся, кнешся, док.
1. з чим і без додатка. Призвичаюватися до незнайомого місця, середовища і т. ін.; оббуватися, освоюватися.
Були й такі [загони], що довгенько збиралися, згукувалися, обвикалися з лісом і небезпекою і аж тоді починали потикатися на шляхи, на станції (Хор., Незакінч. політ, 1960, 67);
Слухає цей гомін Стасикова мати-переселенка, вона ще не зовсім обвиклася в цих краях (Гончар, Тронка, 1963, 148);
// Позбуватися почуття остраху, боязні; переставати боятися.
Сергій побрів.. під невисоку, обпалену біля кореня грушу-степівку,. На її вершечку чичекала сорока, але вона не тікала — обвиклась (Мушк., Чорний хліб, 1960, 5).
2. Набувати певних навичок, досвіду (у праці і т. ін.).
В полоття втяглася Оленка, обвиклася (Горд., II, 1959, 141).
Значення в інших словниках
- обвикатися — обвика́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обвикатися — -аюся, -аєшся, недок., обвикнутися і обвиктися, -кнуся, -кнешся, док. 1》 з чим і без додатка. Призвичаюватися до незнайомого місця, середовища і т. ін.; оббуватися, освоюватися. || Позбуватися почуття остраху, боязні; переставати боятися. 2》 Набувати певних навичок, досвіду (у праці і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обвикатися — ОБВИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБВИ́КНУТИСЯ, ОБВИ́КТИСЯ, кнуся, кнешся, док., розм. 1. з чим і без дод. Призвичаюватися до незнайомого місця, середовища і т. ін.; оббуватися, освоюватися. Словник української мови у 20 томах
- обвикатися — ЗВИ́КНУТИ до кого-чого і з інфін. (повністю пристосуватися до кого-, чого-небудь, вважати щось звичайним, звичним), ЗВИ́КТИ, ЗВИ́КНУТИСЯ з ким, рідше до кого-чого, ЗВИ́КТИСЯ з ким-чим, рідше до кого-чого, ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ до кого-чого і без додатка... Словник синонімів української мови