обвиклий
ОБВИ́КЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до обви́кнути, обви́кти.
Обвиклі в темряві очі обминали кожен корч (К. Гордієнко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обвиклий — обви́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обвиклий — [обвиклией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- обвиклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обвикнути, обвикти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обвиклий — ОБВИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обви́кнути, обви́кти. Обвиклі в темряві очі обминали кожен корч (Горд., Вірність, 1943, 30). Словник української мови в 11 томах