оболонка
оболо́нка
I -и, ж.
1》 Те, що покриває чи окутує, оповиває що-небудь зовні, з поверхні.
2》 анат. Покривна тканина окремих органів, частин організму. М'яка оболонка мозку.
Оболонка віруса — оболонка, яка оточує нуклеїнову кислоту віріону або нуклеокапсид.
Оболонка клітини — ліпопротеїдна мембрана, яка відмежовує цитоплазму клітини від оточуючого середовища.
3》 перен. Зовнішній вигляд, зовнішня форма чого-небудь, за якою криється певний внутрішній зміст.
4》 тех. Захисні конструкції, покриття; сорочка.
5》 діал. Шибка.
II -и, ж., діал.
Ополонка.
Великий тлумачний словник сучасної української мови