оболонка
ОБОЛО́НКА, и, ж.
1. Те, що покриває або окутує, оповиває що-небудь зовні, з поверхні.
Зверху над деревами стоять в оболонках із срібного туману хрести на дзвіницях та церквах (С. Васильченко);
Дуб .. густо сипнув жолудями – тугими, теплими, під мідною блискучою оболонкою яких дрімала до певного часу велика сила життя (І. Цюпа);
– Це не просто плями, а гігантські завихрення в газовій оболонці сонця (М. Руденко).
2. анат. Покривна тканина окремих органів, частин організму.
Під впливом переливання крові хворий на очах воскресає: шкіра і слизові оболонки рожевіють, охололі кінцівки зігріваються (з наук. літ.);
Слизова оболонка, яка вистеляє носову порожнину, має дуже складну будову (з наук.-попул. літ.);
М'яка оболонка мозку.
3. перен. Зовнішній вигляд, зовнішня форма чого-небудь, за якою криється певний внутрішній зміст.
Коли відкинути містичну оболонку поеми, то можна визнати, що образ демона – один із перших у російській літературі образів “зайвої людини” (М. Рильський);
Свідомість того, що вона необхідна для Річинських, розбурхала в ній приспану під оболонкою фальшивої покори владну вдачу (Ірина Вільде).
4. техн. Захисні конструкції, покриття; сорочка.
Каховські будівельники захистили гідротехнічні споруди від атмосферних і механічних руйнувань спеціальними бетонними плитами – оболонками (з наук.-попул. літ.);
Атомний реактор треба було оточити захисною оболонкою з металу і бетону (Н. Рибак).
5. діал. Шибка.
А онде .. Козацька церква невеличка Стоїть з похиленим хрестом .. Оболонками старими, Мов мертвець очима Зеленими, позирає На світ, з домовини (Т. Шевченко);
Оддалеки блимає огник на селі з двох оболонок – то в одній хаті світиться на досвітках (Марко Вовчок).
△ (1) Павути́нна оболо́нка – блискуча прозора безсудинна оболонка, що покриває головний і спинний мозок.
Найчастіше крововилив відбувається між твердою і павутинною оболонкою мозку (з наук. літ.);
(2) Ра́йдужна оболо́нка – частина судинної оболонки ока, що розташована між рогівкою та кришталиком і має пігменти, від яких залежить колір очей.
Крізь прозору рогівку видно райдужну оболонку, від якої залежить колір очей, і розміщену в її центрі зіницю (з наук.-попул. літ.);
(3) Рогова́ оболо́нка – рогівка.
Рогова оболонка .. здорового ока цілком прозора (з наук.-попул. літ.);
(4) Серо́зна оболо́нка, анат. – тонка оболонка, яка вкриває внутрішні порожнини тіла й органи, що є в них.
Він [шлунок] складається з трьох шарів: серозної, м'язової і слизової оболонки (з наук.-попул. літ.);
(5) Синовіа́льна оболо́нка – внутрішній шар суглобової сумки, який виробляє синовію;
(6) Сітча́ста оболо́нка, анат. – те саме, що сіткі́вка;
(7) Слизова́ оболо́нка – тонка, завжди вкрита слизом оболонка, що вистеляє внутрішню поверхню деяких органів людини та хребетних тварин.
Під впливом переливання крові хворий на очах воскресає: шкіра і слизові оболонка рожевіють, охололі кінцівки зігріваються (з наук. літ.);
Суди́нна оболо́нка див. суди́нний.
Словник української мови (СУМ-20)