оболона
ОБОЛО́НА, и, ж., рідко.
Те саме, що оболо́нка 1, 3, 5.
Холонув вітер і рвав тонку оболону (Л. Первомайський);
* У порівн. Мов крізь сиву хмарну оболону, у безмежній далечі сторіч ми вчуваєм буйний тупіт коней (Н. Забіла).
Словник української мови (СУМ-20)