оборожень

оборо́жень

-жня, ч., оборожина, -и, ж., зах.

Один із чотирьох стовпів, на яких тримається дашок оборогу.

Значення в інших словниках

1. оборожень — Оборожень, -жня м. = Оборожина. Желех.  Словник української мови Грінченка