обранець

обра́нець

-нця, ч.

1》 Особа, обрана до органів влади для виконання яких-небудь високих обов'язків, доручень і т. ін.

2》 Той, кому віддається в чомусь перевага серед інших, хто удостоюється більшої уваги, ніж інші.

|| Той, на кого впав вибір бути коханим, другом життя.

|| заст., поет. Улюбленець.

3》 Людина, від природи наділена чимось недосяжним для інших (талантом, щастям і т. ін.). Обранець долі.

Значення в інших словниках

1. обранець — обра́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. обранець — як ім. обраний, вибраний, (з числа всіх) найкращий; (муз) улюбленець.  Словник синонімів Караванського
3. обранець — [обранеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
4. обранець — ОБРА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Особа, обрана до органів влади для виконання яких-небудь високих обов’язків, доручень і т. ін. Згодом вона помітила серед багатьох обранців народу.. жінок, зодягнених у національну одіж (Цюпа, Назустріч..  Словник української мови в 11 томах
5. обранець — ОБРА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, кому віддається в чомусь перевага серед інших, хто удостоюється більшої уваги, ніж інші. Що ж до обранців, яким щастить відбути практику при інституті...  Словник української мови у 20 томах
6. обранець — ОБРА́НЕЦЬ (особа, яку обрано для виконання яких-небудь обов'язків; той, хто вибраний як коханий, друг життя; людина, яка відзначається більшим талантом, обдарованістю, ніж інші), ВИБРА́НЕЦЬ, О́БРАНИЙ перев. мн. (для виконання чогось).  Словник синонімів української мови
7. обранець — Обра́нець, -нця, -нцеві, -нцю! -ранці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)