обрезклий

обре́зклий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до обрезкнути.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. обрезклий — обре́зклий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обрезклий — Одутий, одутлий, брезклий, набрезклий; (після сну) оспалий.  Словник синонімів Караванського
3. обрезклий — ОБРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обре́зкнути. Всі вони [подружки] свіженькі, рум’яненькі.., зграбненькі, .. а вона спотворена передродовими плямами, обрезкла, неповоротка (Вільде, Сестри..  Словник української мови в 11 томах
4. обрезклий — ОБРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до обре́зкнути. 2. у знач. прикм. Набряклий, опухлий, повний (про тіло, обличчя); брезклий. Лице господаря віддзеркалювало багато страждань .. Воно стало обрезкле, повне (В.  Словник української мови у 20 томах
5. обрезклий — ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом).  Словник синонімів української мови
6. обрезклий — Обре́зклий, -а, -е Опухшій, брюзглый. Вони усі такі збрезклі затим, що картоплею живуть. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка