Великий тлумачний словник сучасної мови

обривати

обрива́ти

I -аю, -аєш, недок., обірвати, -ву, -веш, док., перех.

1》 Зривати, виривати що-небудь кругом, звідусіль, одне за одним з чогось.

|| Знімати, зривати плоди.

|| Пошкоджувати, обламуючи, розриваючи.

2》 Сильно натягуючи, шарпаючи, порушувати цілість чого-небудь; розривати.

|| Відривати кінці чого-небудь; надривати щось із країв.

3》 перен. Припиняти яку-небудь дію, перебіг, розвиток чого-небудь.

4》 перен., розм. Різко зупиняти, переривати кого-небудь, змушуючи замовкнути.

5》 розм. Переобтяжуючи, дуже натруджувати (руки).

II -аю, -аєш, недок., обрити, -ию, -иєш, док., перех., рідко.

Рити кругом, навколо чого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. обривати — обрива́ти 1 дієслово недоконаного виду зривати, виривати що-небудь з чогось обрива́ти 2 дієслово недоконаного виду рити кругом, навколо чогось рідко  Орфографічний словник української мови
  2. обривати — (цвіт) зривати, обшморгувати, (нитку) уривати, розривати, (з країв) відривати, надривати; (спів) припиняти; (мовця) переривати, (різко) док. обрізати; (руки) натруджувати; (життя) вкорочувати.  Словник синонімів Караванського
  3. обривати — див. рвати  Словник синонімів Вусика
  4. обривати — [обриеватие] -айу, -айеиш  Орфоепічний словник української мови
  5. обривати — ОБРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБІРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех. 1. Зривати, виривати що-небудь кругом, звідусіль, одне за одним з чогось. Вітер.. обривав виноградне листя та гнав його по чорній, каламутній.. річці (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  6. обривати — ОБРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБІРВА́ТИ, обірву́, обі́рве́ш, док. 1. що. Зривати, виривати що-небудь кругом, звідусіль, одне за одним з чогось. Вітер .. обривав виноградне листя та гнав його по чорній, каламутній .. річці (М.  Словник української мови у 20 томах
  7. обривати — обрива́ти / обірва́ти з пупови́ною що. Рішуче, безповоротно відмовлятися від чогось, припиняти щось, поривати з чимось. Невже він такий боягуз, невже його душа із лопуцька? Ні, сьогодні ж треба обривати все з пуповиною (М. Стельмах).  Фразеологічний словник української мови
  8. обривати — ЗБИРА́ТИ (урожай), ЗНІМА́ТИ, ПРИБИРА́ТИ розм.; ОБРИВА́ТИ, ОББИРА́ТИ (плоди, ягоди); БРА́ТИ (гриби, ягоди тощо). — Док.: зібра́ти, зня́ти, прибра́ти, обірва́ти, обібра́ти. Цей виїзд був особливий: їхали (хлоп'ята) збирати черешню! (О.  Словник синонімів української мови
  9. обривати — Обрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. обірвати, -рву, -веш, гл. Обрывать, оборвать. Терен, терен коло хати, та нікому обірвати. н. п.  Словник української мови Грінченка